Для українських автовласників 2018 рік розпочався новим ритуалом – щоденне ретельне вивчення цін на пальне на стелах автозаправних станцій, які збільшувалися на 10–40 копійок за літр ледь не щодня. За весь 2017 рік ціни на пальне зросли так: на 19–20% (на 4,6–4,76 грн/л) на бензин та на 22,6% (на 4,84 грн/л) – на дизпаливо. А у перші тижні 2018 року, згідно з даними консалтингової компанії «А-95», ціни росли на 2,2–2,8% на тиждень. Найменше цінове ралі позначилося на скрапленому газі: 2,9% (0,36 грн/л) – за 2017 рік, та 0,5% (9–20 коп/л) – у перші тижні 2018-го.
Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик публічно заявив, що зростання цін на паливо в Україні пов’язане із ростом цін на нафту на світових ринках та девальвацією гривні. Провідні експерти ринку погоджуються із заявою міністра.
«Лише за першу декаду січня нафта подорожчала на світових ринках з $66 до $71 за барель. Для порівняння: рік тому нафта коштувала $55, приблизно таким був і середньорічний рівень цін. Також цінам додає динаміки укріплення основних світових валют, особливо євро, в якому номіновані акцизи на паливо в Україні. Все це вказує на подальше зростання цін найближчим часом мінімум на 50 копійок за літр», – пояснює поточну ситуацію Сергій Куюн, директор консалтингової компанії «А-95».
Експерт додає, що збільшення цін на пальне припиниться, коли зникнуть фактори, що його провокують: зростання нафтових котирувань та падіння курсу гривні. Втім, Геннадій Рябцев, директор спеціальних проектів Науково-технічного центру «Психея», додає до цих факторів ще один – рівень податків у структурі ціни на пальне. Цей показник різний у різних країнах, і залежить виключно від влади. В Україні рівень податків у вартості пального на АЗС складає 38% – один із найнижчих у Європі.
Оскільки Україна на 80% залежить від імпорту нафтопродуктів, найбільш важливий для нас фактор – вартість нафти на світових ринках. Mind вирішив ретельніше розглянути саме його.
Як змінювалися ціни на нафту?
Наприкінці 2016 року країни ОПЕК, на долю яких припадає 60% світового видобутку нафти, вирішили у добровільному порядку зменшити добовий видобуток нафти, щоб зупинити падіння цін на неї через перевиробництво та завантаження всіх ємностей для зберігання. До країн ОПЕК приєдналися і 11 країн-виробників, які не входять до картелю. Угоду назвали ОПЕК+.
Протягом 2016 року ціни на еталонні марки нафти Brent та WTI коливалися на рівні $45–47/бар. Аналітики Bank of America Merrill Lynch та BMI Research прогнозували підвищення ціни до $60–70/бар вже в середині 2017 року. Втім, межу в $60/бар нафта перетнула лише наприкінці 2017-го. А до $70 наблизилися 10 січня 2018-го: було зареєстровано декілька угод, що трохи перевищили $70/бар, та середня ціна всю другу декаду січня трималася на рівні $69,1–69,4/бар.
Країни переважно виконали свої обов’язки зі скорочення видобутку нафти. Та все ж головним чинником зростання цін стали бойові дії та підриви нафтогонів у Сирії, Іраку, Лівії та Нігерії; чергове загострення політичної ситуації в Ірані; проблеми із нафтогонами у Північному морі біля берегів Європи.
Свій внесок зробила й природа, коли на початку року США, Канаду та Європу охопили урагани, заметілі та снігопади, через що загинуло кілька десятків людей. З одного боку, підвищився попит на пальне, з іншого – виникли серйозні проблеми з логістикою.
Що змінила на світовому ринку нафти угода ОПЕК+?
Скорочення видобутку нафти учасниками угоди ОПЕК+ виконало свою мету: окрім зростання цін, світові запаси нафти та нафтопродуктів скоротилися і поступово почав збільшуватися попит на нафту. За даними на кінець року, нафтові запаси склали 2,933 млн барелів, що лише на 133 млн барелів вище середнього п’ятирічного рівня (114 млн барелів – запаси нафти, 19 млн барелів – запаси нафтопродуктів).
А от попит на нафту у 2017 році трохи перебільшив розрахунки ОПЕК: прогнозували збільшення на 1,53 млн бар/добу, а в результаті купували на 1,57 млн барелів більше, ніж очікували країни ОПЕК+ (загалом – 96,99 млн бар/добу).
У грудні 2017 року країни угоди ОПЕК+ вирішили продовжити обмеження видобутку ще на дев’ять місяців. Проте остаточне рішення, коли та як виходити з угоди, вони ухвалять на робочій зустрічі у червні. Багато хто з учасників вважає, що до цього часу світовий ринок остаточно збалансується, а попит на сиру нафту ще більше зросте. Поки що прогнозні розрахунки ОПЕК такі: зростання на 1,52 млн бар/добу, до 98,51 млн бар/добу.
Які прогнози ціни на нафту дають світові аналітики? Скорочення світових запасів нафти і добове зростання споживання – головні чинники, на яких будують свої цінові прогнози аналітики. І поки що їхні прогнози не дуже різняться.
Аналітики Citigroup прогнозують, що марка Brent коштуватиме у І кварталі $65/бар, а у ІІ – $58/бар. А в Goldman Sachs вважають, що найближчі місяці Brent коштуватиме $62/бар, а WTI – $57,5/бар. Аналітики ВМІ підвищили свій прогноз на Brent на цей рік з $57/бар до $65/бар.
Провідні світові трейдери, компанії Glencore Plc, Gunvor Group Ltd. і Trafigura Group Pte, впевнені, що ціна на нафту Brent у 2018 році триматиметься значно вище $60/бар.
Власний прогноз дала й Національна малайзійська нафтова компанія Petronas: «Очікувані ціни на сиру нафту коливатимуться в межах $50–70/бар. А рівень у $100 за барель «відійшов у минуле».
А от голова та засновник Andurand Capital Management Пьер Андюран вважає, що протягом 2018 року середня ціна нафти може підскочити до $80/бар через активно зростаючий попит та недостатньо вагомі пропозиції. Андюран переконаний, що США не зможуть забезпечити зростання видобутку нафти, якого від них очікують, а також мало хто чітко прорахував геополітичні ризики виробництва нафти.
Які головні ризики на ринку нафти у 2018 році?
Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) заявило, що дуже побоюється за Венесуелу, яка представляє найбільшу загрозу для ринку нафти у 2018 році. Через економічну кризу видобуток нафти в країні у 2017-му впав до мінімуму за 16 років – 1,7 млн бар/добу (показники грудня).
Венесуела володіє найбільшими покладами нафти у світі, вона приносить 95% валютної виручки. Та через націоналізацію всієї галузі й повне припинення зовнішніх інвестицій у МЕА очікують, що у 2018-му видобуток впаде ще на 500 000–600 000 бар/добу. А дехто каже й про падіння до 1 млн бар/добу. Уряд Венесуели вже заявив, що готовий збільшувати видобуток, щоб найближчим часом довести його до 2 млн бар/добу, та мало хто серед нафтовиків у це вірить.
Вельми спірним питанням серед провідних нафтовиків світу залишається видобуток сланцевої нафти. Одна група вважає, що підвищення світової ціни понад $55/бар дозволить більш інтенсивно розробляти сланцеві поклади США, і тоді американська сланцева нафта відбере собі частину зростаючого ринку та знову зіб’є ціни. Друга група наголошує, що нинішні ціни не дозволять сланцевим компаніям США швидко розвиватися та стати конкурентами видобувачам звичайної нафти.
Міністерство енергетики США належить до оптимістів, воно очікує, що у 2018 році видобуток нафти зросте на 1 млн бар/добу – до 10,3 млн бар/добу; а у 2019-му цей показник збільшиться до 11 млн бар/добу. Як відомо, адміністрація Дональда Трампа значно скоротила оподаткування компаній, що видобувають вуглеводні та тверде паливо.
Перші результати такого рішення, а саме збільшення свердловин та видобуток нафти, мають бути відчутні вже після І кварталу. Втім, МЕА та Міненерго США в одному прогнозі мають спільну думку: «сланцева революція» зможе забезпечити значний рост видобутку нафти, на 25%, до 30 млн бар/добу, лише у 2025 році.
Скільки витрачає Україна на імпорт пального?
Український ринок нафтопродуктів повністю залежить від світових цін на нафту, адже у 2017 році ми завезли майже 7,830 млн. тонн нафтопродуктів на загальну суму $4,16 млрд. У натуральному вигляді це лише на 5,6% (або 415 000 тонн) більше, ніж завезли у 2016-му. А ось у грошовому еквіваленті зростання склало 27,3%.
З Білорусі трейдери завезли пального на $1,827 млрд (доля – 44%), з Росії – $1,272 млрд (30,6%), з Литви – $470 млн (11,3%), інших країн – на майже $590 млн (14,1%).
Також у 2017 році у 2,5 раза збільшився імпорт сирої нафти – до 1,013 млн тонн, на $442 млн. Найбільше завезли з Азербайджану, майже на $380 млн, а ще з Ірану, Казахстану та інших країн.
Чи може Україна нарешті врегулювати ситуацію з девальвацією гривні – питання риторичне. За останні чотири роки ні Нацбанку, ні уряду, ні парламенту це не вдалося. Не менш риторичне й питання з оподаткуванням. Влада в країні практично не орієнтується у актуальних тенденціях нафтового ринку.
На тлі зростання світових цін на нафту представник «Народного фронту» пропонує поправку до Податкового кодексу України, якою намагається ввести мито на імпорт нафтопродуктів у розмірі 5,5%. За словами Сергія Куюна, «при поточних цінах на нафту мито у 5,5% призведе до підвищення ціни пального на 85 копійок за літр».
У виграші залишається лише вітчизняний виробник, який може без зайвих затрат підняти ціни на свою продукцію. Єдиним вітчизняним виробником із великими обсягами наразі в Україні є завод «Укртатнафта», що належить групі «Приват». Недарма саме вони й збільшили імпорт нафти у 2017 році. Втім, комітет ВР з питань податкової та митної політики відхилив цю поправку.
Що можна зробити, аби пом’якшити ситуацію із подорожчанням пального? Мабуть, для українців не менш болючим за вартість пального є його якість. Наші співвітчизники отримали можливість більше подорожувати Європою на авто, і всі відзначають, що залитий на європейських АЗС бензин дозволяє проїхати більший кілометраж, ніж такий самий бензин з українських АЗС. Та й машина поводить себе краще.
З 2018 року Україна повністю перейшла на використання палива класу Євро-5. Взагалі-то ми мали це зробити ще 10 років тому, але уряд та місцеві лобісти знаходили якісь пояснення, щоб переносити терміни. Після підписання дорожньої карти з Євросоюзом переносити терміни вже нема куди.
За словами Олександра Сіренка, аналітика консалтингової компанії UPECO, майже всі трейдери ще у 2017 році завозили бензин переважно Євро-5, а з 2018-го ці вимоги розповсюджуються й на дизельне паливо. У 2017 році, нарешті, завершили модернізацію «Укртатнафта» та Шебелинський газопереробний завод («Укргазвидобування»), які тепер можуть випускати пальне необхідного класу.
Та от чи дозволять нові вимоги до пального забезпечити ринок України дійсно якісним пальним, яке не від пального на європейських заправках? Вміст сірки обіцяє перевіряти Державна екологічна інспекція, але, крім цього, є інші показники.
«Міністерство наразі завершило формування комісії, яка починає регулювати якість пального. Створили спільну комісію з Антимонопольним комітетом, що розглядатиме, зокрема, й можливість змови щодо реалізації світлих нафтопродуктів компаніями, які працюють на цьому ринку», – повідомив Ігор Насалик, міністр енергетики та вугільної промисловості. Хоча, кожен новий уряд України щороку обіцяв організувати контроль за якістю пального, але й досі не зміг цього зробити.
Підписуйтесь на канал Киев Автомобильный у Viber/Telegram, читайте нас у Facebook та Instagram, щоб першими дізнаватися про нові матеріали і ключові події дня.